Гостьовий Пост: Кому взагалі в Україні потрібне цифрове мовлення?

Валентин Коваль, Генеральний продюсер ЗАТ "Телеодин" (М1, М2) спікер 3 секції Форуму «Цифрове телебачення і координація дій».
Куди зникли фахівці, які півроку тому обговорювали необхідність переходу на цифру? Хто займається цим питанням в Україні, і хто несе відповідальність? Чи розуміють ці люди, що за 3 роки нічого не змінилося, а через 6 років український телеглядач залишиться без ТБ взагалі?



Навмисно назвав першу статтю, присвячену III Міжнародному форуму «Цифрове мовлення в Україні», саме так. Адже, нажаль, саме так сьогодні можна визначити ставлення до цього майже на всіх рівнях. Це відчувається геть всюди - від простого глядача аж до керівництва держави. І найголовніша проблема, що навіть середня ланка фахівців, саме тих, хто ще півроку тому обговорював цю тему, сьогодні просто «вимкнулися».



Між тим, ця чаша нас не мине. І сподівання, що кожний з нас, хто сьогодні та чи інакше дотичний до проблеми, за шість років буде вже далеко - слаба втіха. Адже телебізнес все одно залишиться, глядачі - також. Навіть держава Україна - маю велику надію - теж залишиться. Проте добра половина її громадян буде позбавлена телебачення. Взагалі.



Це виглядає досить публіцистично, але сьогодні, за шість років від відключення аналогових передавачів, ми все ще проходимо публіцистичну фазу обговорення: на питання «як це буде?» ми відповідаємо точно так, як три роки тому, наприкінці червня 2006-го, коли керівники Укрчастотнагляду робили презентацію результатів «Женеви-2006». Адже з того часу не виникло жодного додаткового, і при тому актуального на теперішній час документу. Ми все ще працюємо з картою покриттів зразка травня-2006, і навіть прорахунки вартості переходу втратили актуальність у зв'язку з економічними реаліями.



Ми так і не маємо «лідера процесу». Тобто за законом він є - Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення. Але чи є у Національної Ради фахівці, гроші і важелі, аби рухатися вперед? Справа не в членах Нацради, не в апараті Нацради. Просто коли писали той закон, навіть не уявляли собі рівень завдання, понадіялися, що згодом внесуть зміни, уточнять, перероблять...



Є лідер по факту і за фахом - Концерн РРТ, але не маючи законного підґрунтя і керуючись якимись одномоментними імпульсами, Концерн будує експериментальні мережі, які викликають у фахівців більше питань, ніж відповідей.



Біда в тому, що державні «лідери процесу» сьогодні не уявляють, на які гроші будувати мережі. І дивляться вгору. І при цьому розуміють, що ця «гора» за півроку зміниться, і нема тому щось робити зараз - все одно переробляти. Говорити про «європейсьість» держави на цьому тлі взагалі не хочеться.



Ще є загальнонаціональні мовники, які начебто свою пропозицію (вже вкотре!) зробили, і цю пропозицію начебто почули, проте відповіді немає. Тобто вона є (принаймні була), але оскільки її не озвучено - вважаємо, що її немає.



Моє ставлення до проведення цього форуму було таким: якщо найближчим часом ми все одно не розраховуємо на якісь рішучі кроки з боку держави, навіщо витрачати гроші індустрії на форум? Проте думка, що хоча б хтось має хоча б щось робити, перемогла, і форум відбудеться. Ми вважаємо за потрібне консолідувати фахівців, дізнаватися більше про досвід колег з інших країн, демонструвати і далі свою рішучість брати участь у процесі переходу.



Принаймні, ми таким чином створюємо команду, яка буде готова діяти, коли держава «дозріє». Адже вона - той єдиний, кому реально потрібно скласти відповідь на запитання у заголовку.